Ты возлюбил меня, когда ещё
Я, грешница, бродила бездорожьем.
Воззвал ко мне, когда меня нашёл,
Прекрасный, именуясь Сыном Божьим.
Не знала я, что Бог как человек
Жил на земле, израненной грехами;
Что людям исповедует Завет,
Когда сияет радуга над нами.
Не знала о духовном ничего,
Живя мирским, земные мили меря.
Но Ты пришёл реальный и живой
И подарил мне истинную веру.
Сердечные мне очи исцелил,
Чтоб видела я собственную душу.
И в ней оазис райский насадил,
Искоренив реликтовую пущу.
Я день за днём, от Встречи тридцать лет
К Твоим ногам, с халколиваном схожим,
Благодарений яркий самоцвет
В смирении слагаю, Святый Боже.
Ты возлюбил мена, и на Любовь
Я сердцем освящённым отвечаю.
Хоть был грехов моих глубоким ров,
От трапезы Твоей я причащаюсь.
«Спасение является безвозмездным даром, потому что та праведность, в которой мы нуждаемся, нам совершенно не принадлежит» (Эрвин Люцер)
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 735 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
